Підготовка:
1. Аналіз проводиться вранці натщесерце (не вживати їжу впродовж 8 годин, можна пити тільки негазовану воду).
2. За 3-4 год виключити: прийом їжі, пиття, полоскання ротової порожнини та глотки, не чистити зуби, не курити, не жувати жувальну гумку.
3. Не палити протягом 2-х годин перед забором крові.
4. Відбір біоматеріалу проводиться до початку або через 14 днів після закінчення курсу лікування антибактеріальними, імунобіологічними, протигрибковими, противірусними препаратами.

Матеріал для дослідження – мазок із ротоглотки

Опис аналізу:
Парвовірус В19 - ДНК-вірус, який вражає клітини еритроцитів і ендотелій судин, викликає інтенсивну еритему щік і сітчасту еритему кінцівок у дітей, ураження суглобів у дорослих, серйозні гематологічні ускладнення (транзиторний апластичний криз), хронічну анемію. Інфекція зазвичай вражає дітей у віці від 4 до 11 років, рідше хворіють дорослі. Можлива передача вірусу від матері до плоду. Плід особливо схильний до дії парвовірусної інфекції між 20 і 28 тижнями внутрішньоутробного розвитку. Активна інфекція, викликана парвовірусом B 19, призводить до фетальної анемії, розвитку асциту, водянки плода, при відсутності лікування може призвести до внутрішньоутробної смерті плода або мертвонародження.

Вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Однак може поширюватись при переливанні інфікованої крові, трансплантації або від матері до дитини (внутрішньоутробно). Парвовірус B19 має інкубаційний період близько 13-18 днів. При цьому інфекція є заразною лише до появи шкірного висипу

Показання:
• Диференційна діагностика інфекційної еритеми у дітей та артропатій у дорослих з іншими патологіями;
• Визначення причини анемії неясного генезу (особливо в осіб з імунодефіцитом або хронічними гемолітичними захворюваннями);
• Скринінгове обстеження вагітних з групи високого ризику;
• Контакт з особою, що інфікована парвовірусом В19;
• Наявність тромбоцитопенії, апластичного кризу, анемії, артропатії, висипання на обличчі;
• УЗД-ознаки багатоводдя або водянки плоду;
• Обстеження новонароджених з природженою анемією або міокардитом неясної етіології;

Перевагою є те, що виявити ДНК Парвовіруса В19 методом ПЛР можливо з 2-3 дня від моменту інфікування і до 2 тижнів.